Вавровий Юхим (1890 – 1970)


Поета Юхима Ваврового (справжнє прізвище Виливчук) нині в Україні, на жаль, мало хто знає.

Його твори друкувалися ще на початку ХХ століття у ряді прогресивних часописів, згодом, у роки громадянської війни – в армійських газетах. Потім тривалий час його вірші ніде не публікувалися. Юхим Вавровий двадцять років поневірявся у сталінських таборах.

Народився Юхим Вавровий (Виливчук) 31 березня (за новим стилем – 12 квітня) 1890 р. в с. Попівці, нині – Кременецького району, в селянській родині. Змалечку пізнав смак тяжкої праці. У 14 літ став учнем друкарні Почаївської лаври, де освоїв фах складача.

Далі його шлях простелився у Київ, де він з головою поринув у вир громадського і літературного життя. Знову працював складачем у друкарні, секретарем профспілки працівників поліграфічної промисловості, редагував журнал “Печатне слово”. Одночасно почав співробітничати у пресі, публікувати свої перші вірші. Дуже часто друкували тодішні київські журнали “Огни” і “Маяк”.

Одні із перших своїх патріотичних творів -“Вогні горять” Ю. Вавровий надрукував у 1911 р. У вірші є рядки:

Вогні горять! Вставайте, браття,

Зі сну темряви люд будіть,

Світіть вогні по темних хатах,

Нехай ясніше все горить.

Юхим Вавровий відчув наближення перемін у тогочасному суспільстві й це майстерно передав у таких віршах: “Перед світом”, “Заклик”, “Пісня голоти”, “Свято волі”.

Юхим Виливчук був учасником подій 1917 р. Під час громадянської війни з гвинтівкою в руках боровся за кращий лад в Україні. Згодом (1920 -1930 рр.) він був червоноармійцем, писав багато віршів, мріяв про щасливе життя.

Та жорстока рука сталінщини не обминула й Юхима Ваврового. Тричі (1931 – 1936, 1937 – 1947, 1950 – 1953) він був заарештований і майже 20 літ перебував у засланні в сибірських таборах. Збереглося понад 30 віршів, писаних у неволі, в умовах ізоляції. Писав він їх на сірникових коробках, зашивав у ватних штанах чи матраці. Часто під час обшуків вірші забирали, а його кидали у карцер, або ж курці на цих клаптиках скручували цигарки і спалювали поезії. Самі назви творів часу заслання свідчать про себе: “Ніч”, “Біло-чорно”; багато без назви, але всі вони змальовують трагедію людини, яка була загнана у табори без жодної вини.

Та навіть у складних умовах табірного життя Юхим Виливчук не втрачав віри у кращі часи, коли “розвіється ночі мла і настане ясний день”. У безнадійних ситуаціях, приречений на десятиліття ув’язнення, поет вплітав у вірші елементи гумору.

Чимало місця в поезії Юхима Ваврового надано рідній природі, змалюванню отчого краю. Сама краса Кременецьких гір, мальовнича Іква надихали поета.

Захоплення рідною природою, краєм дитинства відображено у творах “Берізка”, “Тополя”, “Чорногуз”, “Після дощу”, “Я знову в рідному селі” та ін.

Під тиском сталінських опричників родина відмовилася від нього. І вся ця туга відчувається у віршах:

І я згадав своїх дітей,-

Невже і їх тому навчили?

Й зітхання вирвалось з грудей,

І сльози зір мені затьмили.

Повернувшись після тривалого часу в Україну, Ю. Вавровий переїхав у рідне село, де жив самотньо. Поетові минав восьмий десяток літ. Давалися взнаки довгі роки таборів, заслань. А тут ще переніс параліч. Незважаючи на хворобу, впорядковував вірші. Частину відновлював у пам’яті, решту – з різних видань.

В останні роки життя Юхим Вавровий робив спроби видати збірку віршів “Вогні горять”. Але в умовах застою в Україні ця спроба була марною. Правда, 1967 р. в збірнику “Революційна поезія Жовтня” опублікували вісім поезій Ю. Ваврового. Ще два вірші потрапили на сторінки газети “Літературна Україна”. І знову протягом багатьох років – жодного рядка.

У 1986 р. збірник “Поезія” (вип. 2) надрукував п’ять віршів поета.

Низка його неопублікованих віршів зберігається у фондах Кременецького краєзнавчого музею. Творча спадщина Ю. Ваврового все ще жде свого видавця, адже розшукано і зібрано понад триста поезій, більшість з яких ніколи не опублікована.

Помер Ю. Вавровий 2 грудня 1970 р. в с. Новий Кокорів, що поруч з Попівцями на Кременеччині. Там він і похований. Реабілітований.

 

ЛІТЕРАТУРА:

ТВОРИ

Вавровий Ю. Автопортрет. Прийшли вночі, коли вже спали…. У тайзі. Я знову в рідному селі [Текст] : вірші / Ю. Вавровий // Тернопіль: Тернопільщина літературна. – Тернопіль, 1992. – Вип. 2. – Ч. 1. – С. 15-16.

Вавровий Ю. Вогні горять. На смерть М. В. Лисенка. Пан та мужик. Після дощу. Кучерявий вечір співами зацвів…[Текст] : вірші / Ю. Вавровий // Поезія – 86. – Київ, 1986. – Вип. 2. – С. 126-129.

Вавровий Ю. Після дощу. Тополя. Я знову в рідному селі. Піснею, думкою, казкою… Ми. Прожити вік – не пережить… Поговорили. До друга. Думка, як пташка у клітці… Не питай. Автопортрет [Текст] : вірші / Ю. Вавровий // Вільне життя. – 1990. – 17 квіт.

Вавровий Ю. Своїх пророків розп’яли [Текст] : вірші / Ю. Вавровий // Україна. – 1991. – № 26. – С. 22-23.

Виливчук Ю.  Автобіографія [Текст] / Ю. Виливчук // Тернопіль. – 1996. – № 3. – С. 31.

Виливчук Ю. Скошений цвіт [Текст] : вірші з неволі / Ю. Виливчук // З облоги ночі. – Київ, 1993. – С. 56-65.

Виливчук Ю. Слово. До Матері. Прийшли вночі. У тайзі. Ми [Текст] / Ю. Виливчук // Тернопіль. – 1996. – № 3. – С. 32–33.

Поезії Юхима Ваврового [Текст] // Друг читача. – 1990. – 19 лип. – С. 7.

 

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Нелегкі дороги Юхима Ваврового [Текст] // Чернихівський Г. Портрети пером / Г. Чернихівський. – Кременець – Тернопіль, 2001. – С. 61–68.

Петручок-Стеценко Л. 125 років від дня народження Юхима Ваврового-Виливчука [Текст] / Л. Петручок-Стеценко // Література до знаменних і пам`ятних дат Тернопільщини на 2015 рік : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; ред. О. Раскіна, Г. Жовтко. – Тернопіль : Навч. кн. – Богдан, 2014. – Вип. 25. – С. 50-52.

110 років від дня народження Ваврового-Виливчука Юхима Андрійовича (12.04.1890 – 2.12.1970) – українського поета [Текст] // Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2000 рік: бібліогр. список. – Тернопіль, 1999. – С. 35–36.

Тернисті дороги Юхима Ваврового [Текст] // Чернихівський Г. Крем’янеччина: істор. та літ. краєзнавство / Г. Чернихівський. – Крем’янець, 1992. – С. 60-64.

Фарина І. Був такий поет [Текст] / І. Фарина // Свобода. – 2000. – 22 квіт.

Фарина І. “І між людьми людей шукаю“ [Текст] / І. Фарина // Свобода. – 1995. – 23 трав.

Фарина І. Чекає книга видавця [Текст] / І. Фарина // Відродження. – 1991. – 3 серп.

Чернихівський Г. “Вогні горять…” [Текст] / Г. Черняхівський // Поезія-86. – Київ, 1986. – Вип. 2. – С. 125-126.

Чернихівський Г. “Земле! Буди у нас думи всеплідні…” [Текст] / Г. Чернихівський // Тернопіль. – 1996. – № 3. – С. 29-30.

Чернихівський Г. Наче скошений цвіт [Текст] / Г. Чернихівський // Вільне життя. – 1990. – 17 квіт.

Чернихівський Г. “Пройшов і крізь бурю, і сліпу заметіль“ [Текст] / Г. Чернихівський // Друг читача. – 1990. – 19 лип.

Чернихівський Г. “Світіть огні…”[Текст] : (про поета Ю. Ваврового) / Г. Чернихівський // Україна. – 1991. – “26. – С. 21-23.

Чернихівський Г. Тернова доля поета [Текст] / Г. Чернихівський // Ровесник. – 1990. – № 14. – С. 5.

Ярий М. “Привіт вам, гори Кременецькі!” [Текст] : до 125-річчя від дня народження Юхима Виливчука-Ваврового / М. Ярий // Літературний Тернопіль. – 2015. – № 3. – С. 107-110.

***

Вавровий Юхим (12. 04. 1890 – 2. 12. 1970) [Текст] // Панчук І. Тернопільщина в іменах: довід. / І. Панчук. – Тернопіль, 2006. – С. 29.

Вавровий Юхим Андрійович (12. ІV. 1890 – 2. ІХ. 1970) – український поет [Текст] // УЛЕ. – Київ, 1988. – Т. 1. – С. 259.

Костриця М. Ю. Вавровий Юхим Андрійович (31. 03. (12. 04) 1890 – 03. 12. 1970) [Текст] / М. Ю. Костриця // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2005. – Т. 4. В–Вог. – С. 9–10.

Чернихівський Г. Вавровий Юхим Андрійович (31. 03. 1890 – 13. 12. 1970) [Текст] / Г. Чернихівський // Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль, 2004. – Т. 1. А–Й. – С. 217.