Андрій Михайлович Юркевич (псевдо «Грізлі») – український військовик, командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» МО України.
Народився 18 квітня 1982 року у селі Білозірка Лановецького району. Згодом родина переїхала до Тернополя. Навчався Андрій Юркевич у Тернопільській школі № 13, вищу освіту здобув Тернопільському економічному університеті на факультеті фінансів і кредиту, який закінчив в 2005 році. Економічна освіта дала можливість Андрію займатись підприємницькою діяльністю на фірмі «Максимум».
Андрій Юркевич був бійцем спортивного клубу «Характерник» (м. Тернопіль), громадський активіст, активний учасник подій на Майдані, зокрема під час протистояння 18-20 лютого 2014 року. Саме з подій на Майдані, Андрій Юркевич назавжди поєднав свою долю з долею Батьківщини. І вже 16 червня записався добровольцем в батальйон «Айдар» під позивним «Грізлі», де виконував обов`язки командира відділення.
5 вересня 2014 року Юркевич Андрій Михайлович не повернувся з бойового завдання біля села Весела Гора на Луганщині.
11 листопада 2014 року в державному архіві Тернопільської області відбулась презентація книги спогадів про Майдан і Революцію гідності Андрія Юркевича «Моя революція». На презентації виступили директор ДАТО Юрій Гумен, дружина Андрія Христина, воїн АТО і побратим Валерій Чоботарь, директор школи № 13 Руслан Вавричук та батько Михайло.
Андрій закінчив писати оповідь за два тижні до того, як піти на схід добровольцем. Писав уночі, — «Мушу встигнути це зробити, інакше мене замучить совість». Він прагнув змін і хотів, щоби люди змінилися. Читаючи книгу дізнаєшся, які труднощі довелося долати молодим патріотам, з перших вуст дізнатися про бої на Інститутській, про те, як під прицілом снайпера рятували поранених побратимів та виносили тіла загиблих. Спогади Андрія Юркевича дають зрозуміти, що спонукало молодих людей не задумуючись, прямо з Майдану, йти на фронт захищати Батьківщину.
Андрій Юркевич за особливу хоробрість і героїзм нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня та державною відзнакою «Народний герой України». Тернопільська міська рада присвоїла йому звання «Почесний громадянин міста Тернополя» – за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. У школі, де навчався герой, відкрили меморіальний куточок.
Література
Юркевич А. Моя революція [Текст] : спогади / А. Юркевич. – Тернопіль : Вектор, 2015. – 39 с. – (Герої не вмирають!!!).
* * *
Андрій Юркевич («Грізлі») // Вовк І. На щиті : Спогади родин загиблих воїнів : [ у 3 т.]. [Т.3] : Дебальцеве / І. Вовк. – Харків : Фоліо, 2020. – С. 5-17.
Цебрій Є. «Це той, хто знав, чому йде на війну…» [Текст] : [боєць з Тернополя А. Юркевич] / Є. Цебрій // RIA +. – 2016. – 17 лют. – С. 16.
Маньовська В. Війна забирає в нас найкращих [Текст] : [Герої Тернопільщини, котрі загинули в АТО: Андрій Юркевич, Роман Ільяшенко, Руслан Степула] / В. Маньовська // Вільне життя. – 2014. – 19 верес. – С. 3.
Шот М. Загинув у день, коли мало початися перемир’я [Текст] // Шот М. Життємір / М. Шот. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2021. – С. 18-22.
Шот М. «Не встиг. Не вернувсь. Недолюбив» [Текст] : [герой Майдану Андрій Юркевич з Лановеччини] / М. Шот // Вільне життя. – 2016. – 26 лют. – С. 1.