Історія двох жінок, які випадково розминулися в часі, але дивовижно близькі духовними пошуками. Одна з них — українка, що через повномасштабне російське вторгнення у лютому 2022 року змушена покинути дім, пригадувати своє минуле і впорядковувати теперішнє. Інша жінка — молода єврейська поетка — вже робила те саме колись, майже сто років тому, коли тікала від Голокосту і смерті, слави й любові, бездомності і душевної порожнечі.
Чи можуть музика і поезія заповнити собою усі пори болю в нашому тілі й нашому серці? Як балансувати жінці між дитинством і зрілістю, містами і словами, між явним та уявним, між своїм та чужим? Чому насильство повторюється, а війни тривають?..
Жаркова Р. Ножиці, папір
