Артист театру і кіно Степан Шагайда народився 9 січня 1896 р. в с. Білоголови, тепер – Зборівського району. За родинною легендою, рід Шагайдинів походив із давніх українських переселенців з Угорщини, біля міста Сегед, від якого, мовляв, і пішло прізвище його предків Сегейдин-Шагайдин. Степан був найстаршою дитиною в сім’ї, мав ще дві сестри і брата.
Утікаючи від злиднів, батько Степана виїхав з сім’єю у Боснію (Югославія). У селі Деветини побудували хату, зайнялися господарством. Степан закінчив початкову школу і став допомагати батькам у домашньому господарстві. Юнак мав чистий і дзвінкий голос. Щосуботи ходив з батьком до церкви співати.
Одного разу прибув до Деветин львівський єпископ. Йому дуже сподобався спів хлопця, і він запропонував батькам відпустити Степана на службу до Львова. Батьки не заперечували, бо сподівалися, що їх син у місті знайде кращий шмат хліба. Так юнак опинився у Львові, жив при соборі св. Юра і прислужував єпископові. Однієї зими він відморозив собі ноги й руки. Щоб урятувати хлопця, єпископ відправив його на лікування до Почаївської лаври. У монастирській іконописній майстерні Степан вчився малювати і столярував.У 1920 р. С. Шагайду мобілізували до війська. Тоді з Шагайдина і став Шагайдою.
– Що ти за українець – Шагайдин? Такого прізвища на Україні нема, – казали йому солдати. – На Україні були Байда, Голота, Галайда! Так буде краще: Степан Шагайда!
Згодом С. Шагайду зарахували до театру “Березіль” під керівництвом Л. Курбаса, де засвоював секрети театрального мистецтва. У квітні 1923 р. на сцені “Березоля” він зіграв свою першу роль – одного з “Чорних панів” у виставах “Газ” Г. Кайзера, потім американського робітника у “Джіммі Хіггінс” за Е. Сінклером.
Після гастролей “Березоля” 1924 р. в Харкові та Полтаві актори пішли у відпустку. Лесь Курбас запросив Шагайду на Одеську кінофабрику зніматись у його першому фільмі “Вендетта”, де він зіграв роль диякона Гордія.
У серпні 1924 р. Степан Шагайда знову в театрі. З кожною виставою зростав і міцнів його талант. Глядачам тих років надовго запам’ятався образ Зава-пронози, який створив Шагайда у сатиричній виставі “Шпана” В. Ярошенка.
Цікавою виставою “Березоля” була комедія М. Старицького “За двома зайцями” (1925), осучаснена в переробці і постановці В. Василька.
Cтепан Шагайда грав у ній дві ролі: пана та поліцейського. По-сучасному поставив тоді Береза-Куприцький “Комуну в степах” М. Куліша. Цей спектакль був подією у “Березолі”, показав великі удачі акторів, багаті сценічні характери, зокрема у виконанні С. Шагайди. З любов’ю ліпив актор образ “Сірого Вовка” у драмі П. Меріме “Жакерія”.
Восени 1926 р. театр “Березіль” переїхав до Харкова. С. Шагайда грав ролі зі свого “київського” репертуару, паралельно знімався у кіно. На харківській сцені у сезони 1926 – 1928 рр. створив ряд образів у виставах “Пролог” Л. Курбаса і С. Бондарчука “Бронепоїзд 14 – 69” за п’єсою Вс. Іванова, “Король бавиться” В. Гюго, “Сава Чалий” І. Карпенка-Карого. Театральний сезон 1927 – 1928 рр. у Харкові був для С. Шагайди останнім. Влітку 1928 р. він пішов працювати у кіно.
Ще за часів “німого кіно” С. Шагайда був одним із провідних кіноакторів і знявся у багатьох стрічках. У 1927 – 1930 рр. на Одеській кіностудії він знявся у фільмах “Дитина з лісу”, “Перлина Семираміди”, “Ступати заважають”, “Охоронець музею”, “Перекоп”; “Тобі дарую”, “П’ять наречених”. Був зайнятий в епізодичних ролях у фільмах “Взірвані дні”, “Людина з містечка”.
Із 1931 р. довго не сходила з екрану історична кіноповість Ф. Лопатинського “Кармалюк”, у якій С. Шагайда виконував головну роль. Велику популярність йому принесла і кінокомедія “Перлина Семираміди”, де актор зіграв роль Чапіри.
Восени 1930 р. С. Шагайду запросили на роботу в Київську кіностудію. Тут він вдруге зустрівся з Олександром Довженком. Участь у його звукових фільмах “Іван” (1932), “Аероград” (1935), творчі розмови і поради великого митця навчили С. Шагайду глибоко проникати в суть людських характерів, розуміти сенс власної творчості й призначення мистецтва взагалі.
Період роботи С. Шагайди з О. Довженком був найщасливішим часом задушевного єднання з геніальним художником, щирим другом, чуйним педагогом. Після виходу на екран фільму “Аероград” С. Шагайда розповідав: “Глущак (герой картини) – це краща з моїх робіт у кіно. Цей образ я виносив в собі до певної його зрілості і в ньому полюбив навіть самого себе, що дуже рідко буває у актора…” Фільм “Аероград” мав великий успіх. Після його виходу на екран С. Шагайда отримав багато теплих листів із запрошенням зніматись у нових фільмах.
Друзі любили С. Шагайду за його веселу вдачу, скромність, простоту і добродушність. Він мав розвинуте почуття тонкого гумору. Зовнішньо був флегматичний, неговірким. Але його мовчанка часто розцвітала великим гумором, вдалим дотепом. Друзі дивувалися його спостережливості, вмінню бачити в людині головне, часто непомітне іншим.
1936 – 1937 рр. для С. Шагайди були дуже насиченими: знімавсь аж у шести фільмах. Зокрема створив образ директора школи у дитячому фільмі “Справжній товариш”, козака Степана у кіноопері “Запорожець за Дунаєм”.
Довго не сходила з наших екранів весела кінокомедія “Багата наречена” режисера І. Пир’єва. Та мало хто пам’ятає, що в цьому фільмі роль перукаря Бараби з українським гумором і м’яким ліризмом створив С. Шагайда. Після виходу “Багатої нареченої” його, як і інших акторів, преміювали, було подано документи на присвоєння йому звання заслуженого артиста Республіки.
1938 р. С. Шагайду без всіляких підстав арештували. Після арешту документальні дані про талановитого актора перериваються. Кажуть, що тут же, у Києві, поставили С. Шагайду “під стінку”, без жодного присуду розстріляли 12 січня 1938 р.
Творчий шлях С. Шагайди обірвався у час його найбільшого розквіту. Він стояв біля колиски зародження і становлення українського кіно. У 1927 – 1936 рр. знявся у 26-и фільмах. У театрі “Березіль” створив високо художні героїчні, характерні й комедійні образи. Степан Шагайда – митець складної долі, залишив яскраву сторінку в історії української культури.
Література
Дуда І. Вулиці змінюють імена [Текст] : (біограф, відомості про С. Шагайду) / І. Дуда // Тернопіль вечірній. – 1992. – 17 черв.
Дуда І. Тернопільщина мистецька [Текст] : (відомості про актора театру і кіно С. Шагайду) // Свобода. – 1992. – 5 трав.
Жукова А. Українське радянське кіномистецтво 1930–1941 [Текст] / А. Жукова, Г. Жуков. – Київ, 1959. – С. 214–229.
Медведик П. Крізь усе життя [Текст] : до 100-річчя від дня народження С. Шагайди / П. Медведик // Вільне життя. – 1986. – 4 квіт.
Новікова Л. Галичанин, що став окрасою довженківських фільмів [Текст] : [укр. кіноактор С. Шагайда (Шагадин)] / Л. Новікова // Вільне життя. – 2017. – 13 січ. – С. 1.
Новікова Л. Степан Шагайда на екрані й у житті [Текст] : [укр. кіноактор] / Л. Новікова // Кіно-театр. – 2015. – № 6. – С. 30−31.
Медведик П. Степан Шагайда [Текст] / П. Медведик // Наукові записки. – Тернопіль. 1993. – С. 150–166.
Степан Шагайда [Текст] // Вітчизна. – 1996. – № 5–6. – С. 96–97.
* * *
Шагайда Степан Васильович (справж. Шагайдин; 09.01.1896 – 12.01.1938) – український актор [Текст] // Митці України: енциклопед. довідник. – Київ, 1992. – С. 636.
Шагайда Степан Васильович (09.01.1896 – 12.01.1938) – актор театру і кіно [Текст] // Медведик П. Літературномистецька та наукова Зборівщина: словник біографій визначних людей / П. Медведик. – Тернопіль, 1998. – С. 230–231.
Шагайда Степан Васильович український актор театру і кіно [Текст] // Театральна Тернопільщина: бібліогр. покажч. – Тернопіль, 2001. – С. 98–99.