Мирослав Ваврик – один із визначних дослідників української церковної старовини. Він народився 12 грудня 1908 р. в селі Ласківці, нині Теребовлянського району. Після закінчення студій у Місійному інституті о. о. Василіян в м. Бучачі, Крехівському, Лаврівському та Кристинопільському монастирях був направлений у 1930 р. до Рима для подальшого навчання в Українській Папській Колегії, де з 1934 р. виконував обов’язки помічника проректора о. Й. Лабая. Після завершення трьохлітнього курсу східнохристиянських студій у Папському Східному інституті (1934 – 37) вивчав старохристиянську літургіку і старохристиянські установи в Папському Археологічному інституті (1937 – 39) та бібліотекономію і архівістику у Ватиканській бібліотеці.
Захистивши у 1939 р. докторську дисертацію про чини монашого постриження та генезу великої і малої монашої схем, організував у Ватикані Українську радіопрограму.
Після закінчення війни як голова Українського допомогового комітету опікувавсь українськими “дивізійниками” в Ріміні, а згодом і всіма еміґрантами з України, які потребували допомоги.
У 1948 році о. М. Ваврик виїхав на викладацьку працю до США, де з 1953 р. був призначенний єпархіальним місіонером на США й Канаду. Його численні виступи як перед духовними особами, так і перед світськими інтелектуалами були глибокі за змістом, по особливому натхненні та емоційні, що відзначено у спогадах сучасників.
У 1960 р. о. Михайло був відкликаний до Рима, де у 1963 р. обраний генеральним консультором Василіянського Чину. Тут, окрім виконання своїх прямих обов’язків, проводив активну наукову діяльність. Серед його важливіших праць варто відзначити “Нарис розвитку і стану Василіянського Чину XVII – XX ст.”, “Бібліографічний огляд історії Василіянського Чину за 1935 – 70 рр.”, монографію “По Василіянських монастирях” та інші важливі розвідки.
Серед архівних праць безцінними є його “Лаврівська хроніка” та “З Лаврівського дипломатаря” опубліковані на підставі зроблених у 1930-х роках виписок із архіву Свято-Онуфріївського монастиря у Лаврові. Завдяки цим публікаціям була частково збережена від забуття повністю знищена у 1939 р. унікальна лаврівська хроніка та старовинні грамоти (XIII – XVІІІ ст.).
На їх підставі о. М. Ваврик написав не одну цінну розвідку, зокрема “Філософічно-богословські студії у Русько-Українській Провінції Василіянського Чину протягом 18-го століття та про їхні підручники”, “До історії Василіянських Капітул в Галичині у XVIII – XIX ст.”, “Заповнення Київської і Московської митрополії в рр. 1458 – 59” та інші.
В останній праці на основі знайдених і опублікованих ним документів о. М. Ваврик уточнив хронологічний перебіг листування між Папою Пієм ІІ, царгородським патріархом Григорієм Маммасом, київським митрополитом Ісидором і польським королем Казимиром Ягеллонським у справі призначення Київського митрополита Григорія Болгариновича, що привело в тому часі до відокремлення Київської та Московської митрополій.
На полі літургічних студій о. М. Ваврика виділяється вже згадувана дисертаційна робота “Про монаші обряди Малого і Великого Образа” (латинською мовою), яка в переробленому і доповненому вигляді вийшла друком у 1968 р. Цікавими з історичної точки зору є літургічні розвідки-студії, опубліковані як у “Записках ЧСВВ”, так і окремими видруками. Як член Василіянської літургічної комісії о. М. Ваврик чимало потрудився над виданням українською мовою Молитвослова та редакцією найповнішого українського перекладу Святого Письма, яке видали о. о. Василіяни з нагоди 1000-ліття хрещення України-Руси.
Від 1966 до 1979 р. о. М. Ваврик був редактором важливого видання о.о. Василіян – “Записки ЧСВВ”. Тут, зокрема, він виявив письменницький талант як біограф видатних діячів Василіянського Чину.
На окрему увагу заслуговує співпраця о. М. Ваврика в Українській Енциклопедії (УЕ-2) та італійській енциклопедії “Інститути досконалого життя”. Неможливо сьогодні повністю зібрати його публіцистичні статті, опубліковані в Українській релігійній, а інколи й світській пресі як на Американському континенті, так і в Європі.
Помер о. М. Ваврик 1 березня 1984 р. і похоронений на Василіянському цвинтарі поблизу Нью-Йорка.
ЛІТЕРАТУРА:
Войнар М. ЧСВВ Отець М. Ваврик, ЧСВВ – педагог [Текст] / М. Войнар // Записки ЧСВВ. – 1985. – Т. 12.
Ленцик В. Отець М. Ваврик, ЧСВВ – у моїх спогадах [Текст] / В. Ленцик // Записки ЧСВВ. – 1985. – Т. 12.
Пекар А. ЧСВВ Отець М. Ваврик, ЧСВВ – як історик Василіянського Чину [Текст] / А. Пекар // Записки ЧСВВ. – 1985. – Т. 12.
* * *
Ваврик Михайло-Мирослав [Текст] // Тернопільський енциклопедичний словник / ред. кол. Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів. та ін. – Тернопіль, 2004. – Т. 1: А–Й. – С. 217.