Галина Музика

Музика Галина Михайлівна народилася  10 листопада 1966 року в селі Вікно  Чортківського району Тернопільської області в родині колгоспників.

У 1984 році, здобувши середню освіту, вступила до Теребовлянського культосвітнього училища  на бібліотечний відділ.

З 1986 року працює  бібліотекарем  в селі Красне. Галина Михайлівна веде літопис культурного життя села, збирає  матеріали про стародавні традиції, звичаї села, пісні. Активно долучається до проведення масових культосвітніх заходів з молоддю та дітьми. У 2024 році вірші авторки увійшли до Альманаху літературних творів бібліотечних працівників Тернопілля “БібліоЛіт”

ЛІКИ ВІД ДЕПРЕСІЇ
Ой чого ж ти, вербонько, зажурилася
І до землі твої коси опустилися?
Десь весна на білім світі загубилася…
Десь веселість моя тай поділася…

Ой візьму я ниточку шовку чорного,
Помережу хрестиком блузку новую.
Сумні думи за роботою розлітаються,
На біленьке полотно усідаються.

А надворі замість співу солов’їного
Все тривоги ширяться країною…
То війна смертельним вітром дихає!
Де ж на світі іще більше лихо є?!

Десь мій сон розвіявся, нічка довгая,
Знов сирена виє – то тривога є…
Я у сховищі із книжкою примостилася,
Та у вимірі іншому опинилася.

Не даю неспокою розкущитися,
І зажурі в серденьку угніздитися!
Після ночі всі страхи розвіються,
Світ новими барвами заясніється!

Не давайте шансу ви депресії
Незалежно хто ви по професії,
Садіть садок, сійте квіти, будьте щедрими!
Єднаймося, українці, будьмо мудрими!

Після грози знову сонечко засвітить,
За зимою знову веснонька прилетить.
І росою вмиється світанок,
Бо в усьому – свій кінець й початок!

ПРОКИНЬСЯ, КОБЗАРЮ!
Прокинься, Тарасе, поглянь на Вкраїну!
Направду змінилась за стільки то літ…
Як встанеш – побачиш жахливу руїну,
Як гине український рід!
Війна у нас, батьку!
Чуєш, гармати, ракети над нами гудуть!!!
Випалюють степ наш, руйнують домівки,
І ріки від крові течуть…
Над трупами в полі літають ворони –
Нема їх кому хоронить!
Бо ворог безжалісно лупить із градів,
Земля під ногами горить!
А наше козацтво в вологих окопах
Утримує наступ орди!
І гинуть дочасно ще юні герої,
Не дочекавшись весни…
Чи є порятунок, чи світ допоможе ?!
Нам супостата розбить!
За мою Вкраїну, за нашу родину,
Серце так дуже болить!
Прокинься, пророче, дай знак нам,
Чи можна оце все жахіття спинить?!
Чи буде суд кату, достойна відплата?
Нам, прошу тебе, розкажи!
Устань, наш Кобзарю!
Скажи, благаю, буде перемога чи ні!?
Чи щезне руїна, чи нація встоїть ?!
Ці всі запитання тобі…
«Свою Україну любіть!
Любіть її… Во время люте!
В останню, тяжкую минуту
За нею господа моліть!»
Молюся я, моліться всі,
Слова молитви камінь точать !
Хай щезнуть воріженьки всі,
Хто нашу землю рідну топчуть!