Роман Шупер

Народився 10 грудня 1958 року в селі Вікно Чортківського району Тернопільської області в селянській сім’ї (батько – їздовий, мама – член ланки). У 1974 році закінчив Вікнянську восьмирічну школу, а у 1976 році – Гримайлівську середню школу.
У 1976-1981 рр. – навчався у Борщівському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства.
1977-1979 рр. – служба в армії.
У 1984 році одружився. У шлюбі народилося двоє дітей.
З 1981 року по 1999 рік працював механіком у колгоспі «Медобори».
З 1999 по 2018 рік працював регентом у Гримайлівській УПЦ КП.
З 2011 року працює в закладах культури с. Вікно.
Самостійно опанував гру на багатьох музичних інструментах: гармошка, труба, баян, клавішні. У 2024 році вірші автора увійшли до Альманаху літературних творів бібліотечних працівників Тернопілля “БібліоЛіт”
НАД ГОСТРОЮ СКАЛОЮ
Над Гострою скалою летіли журавлі,
Пишалися красою чарівної землі.
Журавлики-лелеки, ріднесенькі мої,
Ви летите далеко у теплії краї.
Вже літо промайнуло і у осінній млі
Над Гострою скалою летіли журавлі,
Але зима пролине, прийде весняний час,
Ключем понад скалою повернетесь до нас.
І ось пташки співають і пахне купина,
Природа оживає, бо вже прийшла весна,
Усі радіють люди і діточки малі –
До наших Медоборів вернулись журавлі!
СТЕЖИНА ДО МАТЕРІ
Край села біля хати старенької
В’ється стежка в широкі поля –
Це стежина моєї матусі рідненької,
Це стежина її і моя.
Босоніж в прохолодному затінку
По стежині в моєму селі
Ти навчила мене, моя любая матінко,
Перші кроки робити мої.
Як ішли ми цїєю стежиною,
Пригортала голівку мою.
Ти прости, що лишилась на стежці єдиная,
Я в чужому, далекім краю.
Як згадаю ці руки натруджені,
То душею і серцем кричу.
Я до тебе, кохана матусю засмучена,
По стежині, мов пташка, лечу.
Як сторінки життя я гортатиму,
Від дитинства у ріднім краю,
Я завжди, все життя, пам’ятатиму
Найдорожчу стежину мою.
А як серденько біль огортатиме,
Перше слово згадаю святе,
Бо стежина від серця до рідної матері
Не загубиться. Не заросте…