Польський поет і громадський діяч Корнель Уєйський – народився 12 вересня 1823 р. в с. Берем’яни, нині Бучацького району. На мальовничих околицях річок Стрипи й Дністра минуло його дитинство. Навчався в школах у Кременці та Бучачі, гімназії в Бережанах. Вищу освіту здобув у Львівському університеті. Жив у с. Підлипці Золочівського повіту, в передмісті Львова – Зубрі, а найбільше в с. Павлів Кам’янко-Бузького повіту на Львівщині. В останньому селі залишилося чимало пам’яток, безпосередньо пов’язаних із поетом. Це парк, що він насадив, збудована на його кошти церква, кам’яний обеліск на пам’ять про скасування в Галичині панщини, споруджений його заходами у 1851 р.
Перу Корнеля Уєйського належить чимало поетичних збірок: “Маратон” (1844), “Скарги Єремії” (1846), “Квіти без запаху” (1848), “Зів’яле листя” (1849), “Біблійні мелодії” (1852), “Пояснення Шопена” (1857) та інші.
Особливо сильний вплив на польське суспільство мала поема “Скарги Єремії”, написана після поразки в Західній Галичині польського повстання 1846 р. Це один із кращих зразків майстерності поета.
У багатьох віршах (“Пісня про зерно”, “Три струни”, “Завіяна хата”, “За службою”) К. Уєйський змалював важке становище селянства, висловив свою любов до нього. Він шукав доріг до сердець знедоленого народу, закликав українців до спільної з поляками боротьби за визволення. “Плече в плече, ти, Ляше, ти, Русине сердечний – у бій!” – написав поет у вірші “Марш Польщі”.
Поезія К. Уєйського дуже мелодійна, співуча. Основний її мотив – глибокий патріотизм, любов до батьківщини, до рідної землі. Підневільне становище польського народу в ХІХ ст., трагізм поразок визвольних повстань, братовбивча різня 1846 р. наклали на поезію К. Уєйського відтінок суму, меланхолії, що місцями переходять у розпуку. Проте вона далека від песимізму й зневіри.
Літературна спадщина К. Уєйського займає одне з почесних місць серед найкращих творів романтичної доби польської літератури.
Повні зібрання його творів видані у Санкт-Петербурзі (1857) та Ліпську (1866).
Помер поет 1897 р. в Холоєві й похований на цвинтарі у с. Павлів, нині Кам’янко-Бузького району Львівської області. Такою була остання воля К. Уєйського, таким був його заповіт: “Хочу тут, між вами, на цьому цвинтарі спочити”. В цих словах – віра поета у народ, прагнення бути з народом завжди: за життя і після смерті.
ЛІТЕРАТУРА:
Уєйський К. Ходімо з тобою на вежу високу: Не впізнаєш, коли я прибуду…. У німій безодні дух мій витає. Пташе рук моїх. Ні! Ти не мене кохаєш…[Текст]: вірші / К. Уєйський ; пер. з польськ. С. Ткачова, Б. Мельничука // Русалка Дністрова. – 1995. – Ч. 15. – С. 3.
* * *
Кук В. Уєйський Корнель [Текст] / В. Кук // Тернопіль. – 1993.– № 3. – С. 21.
Уєйський Корнель (Ujejski Kornel ) – польський поет і громадський діяч [Текст] // Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля. Польсько-українські культурні взаємини: краєзнавчо-бібліогр. покажч. – Тернопіль, 1996. – С. 44.
Уєйський Корнель – польський поет, публіцист, громадський діяч [Текст]// Мазурак Я. Літературна Бережанщина: біогр. довід. / Я. Мазурак. – Бережани, 2000. – С. 129.