Станіслав Дністрянський – український вчений-правознавець європейського рівня, один із перших політологів, редактор, публіцист, політичний діяч.
Народився він 13 листопада 1870 р. у Тернополі в сім’ї педагога, інспектора шкіл. У 1888 р. закінчив з відзнакою Тернопільську гімназію, яка славилася високим рівнем знань, 1893 р. юридичний факультет Віденського університету, а через рік отримав науковий ступінь доктора права і політичних наук. Володів слов’янськими мовами, а також німецькою, французькою, латинською і старогрецькою, що посприяло йому в подальших наукових студіях, які продовжив у Берліні, Лейпцігу і знову у Відні.
С. Дністрянський з 1899 р. був доцентом цивільного права Львівського університету, згодом – завідувач кафедри цивільного права. З 1901 р. – професор Львівського університету. Дійсний член НТШ (з 1899), голова юридично-статистичної комісії НТШ, редактор журналу “Часопись правнича” (згодом – “Часопись правнича і економічна ” (1900 – 1909, 1912) та “Правничого Вістника” (1910, 1911, 1913), започаткував серію “Правнича бібліотека” (вийшло чотири томи). Водночас головував у Товаристві українських правників.
У 1907 – 1918 рр. обраний – послом австрійського парламенту, очолював тут “Український клуб” – об’єднання українських депутатів. Засновник (1909) професійної спілки юристів Галичини та Буковини “Товариство українсько-руських правників”.
З 1910 р. – надзвичайний, згодом – звичайний професор Львівського університету. Після проголошення ЗУНР брав активну участь у державотворчих процесах, зокрема розробив проект її Конституції (1920 ).
У 1919 р. видав у Відні “Цивільне право” – австрійський цивільний кодекс українською мовою, доповнений законами та розпорядженнями ЗУНР. Після окупації Польщею західноукраїнських земель і ліквідації українських кафедр у Львівському університеті разом з О. Колессою, І. Горбачевським та іншими українськими вченими виступив ініціатором заснування українського університету поза межами України.
З 1921 р. С. Дністрянський – декан правничого факультету Українського Вільного Університету (УВУ) у Відні. Після перенесення УВУ до Праги з 1922 р. – ректор (1922), проректор (1922 – 1923) цього університету. Тут вшанований окремим ювілейним збірником (1923). Співзасновник (1923) і протягом певного часу голова Українського правничого товариства в Чехії. Організатор (1923) видавничої комісії УВУ. З 1928 р. – академік Всеукраїнської Академії наук у Києві. Читав лекції на юридичні теми в Українській господарській академії в Подебрадах, від 1929 р. позаштатно викладав цивільне право у Празькому німецькому університеті.
Організатор (1933) у Празі Українського юридичного наукового з’їзду з метою розробки українського права. Автор монографій, фундаментальних наукових праць українською, чеською, німецькою, польською та іншими мовами у періодиці, підручників “Заручини в австрійському праві” (1899), “Право руської мови у Львівському університеті” (1901), “Звичаєве право й соціяльні зв’язки” (1902), “Про витоки звичаєвого права” (1904), “Австрійське право приватне” (1906), “Австрійське право облігаційне” (вип. 1 – 1901, вип. 2 – 1902, вип. 3 – 1909), “Національна статистика: студії з поля статистики і суспільних наук” (т. 1 – 2 – 1909), “Цивільне право” (1919), “L’Ukraine et la conference de la paix” (1919, вийшла кількома мовами), “Загальна наука права і політики” (кн. 1 і 2 – 1923, 3 і 4 – залиш.
у рукописах), “Загальна наука права й політики”, “Провідні думки в історії й теорії міждержавного права”, “Нова держава” (всі – 1923), “Moderne Theorie der Reallasten” (1924), “Погляд на теорію права та держави” (1925), “Культура, цивілізація та право” (1926), “Основи модерного приватного права”, “Zaklady moderniho prava soukromeho” (обидві – 1928), “Zur Geschichte una Theorie das internationalen Privatreehts”(1929) та ін. Дав власну інтерпретацію судової свободи, яку згодом прийняли австрійські цивільні правники.
Узагальнюючи проблематику наукових інтересів ученого, можна визначити їх за трьома напрямками: форми державного устрою і права людини; проблема консолідації української нації, національно-державне творення в Україні, проблема української мови і забезпечення її державного статусу; історія української культури, звичаєве і цивільне право в Україні, сімейно-шлюбні відносини та їх регулювання. Загальний науковий доробок академіка С. Дністрянського становить 133 праці.
У 20-х роках він розробляв юридичні основи правової держави, зокрема, правління республіки, займався соціологічними студіями, закладав основи української політології.
На початку 30-х років С. Дністрянський переїхав до Ужгорода, де й помер 5 травня 1935 р.
У Тернополі на будинку, де народився вчений, встановлено меморіальну дошку з барельєфом (1989, скульптор – Іван Мулярчук, архітектор – Сергій Дирявко).
ЛІТЕРАТУРА:
Андрусяк Г. Учений-академік [Текст] / Г. Андрусяк // Тернопіль вечірній. – 1999. – 31 берез.
Балюк О. Наукові читання [Текст] : [пройшли в юридичному ін-ті ТАНГу, присвяч. 129-ій річниці з дня народження академіка] / О. Балюк // Тернопіль вечірній. – 1999. – 19 лист.
Боберський О. Правник, державник, науковець [Текст] / О. Боберський // Тернопільська газета. – 2000. – 15 лист. – С. 4.
Возьний В. Правова концепція С. Дністрянського [Текст] /// Право України. – 1999. – № 6. – С. 116–118.
Возьний В. Правознавець і політолог [Текст] / В. Возьний // Рідна школа. – 1995. – № 12. – С. 22–24.
Возьний В. Правознавець світового рівня [Текст]: 125 років від дня народження Станіслава Дністрянського / В. Возьний // Русалка Дністрова. – 1995. – № 20.
Возьний В. Шляхи до злагоди С. Дністрянського [Текст] / В. Возьний // Віче. – 1999. – № 5. – С. 142–146.
Гаврош О. Історія одного кохання [Текст] : [Станіслав та Софія Дністрянські] / О. Гаврош // Україна молода. – 2001. – 11 квіт. – С. 13.
Гладун З. Станіслав Дністрянський і сучасність [Текст] / З. Гладун // Свобода. – 2000. – 14 лист. – С. 3.
Головин Б. Наукові читання [Текст] : [приурочені академіку С. Дністрянському] / Б. Головин // Вільне життя. – 1999. – 20 лист.
Дністрянський С. Загальна наука права і політики [Текст] / С. Дністрянський // Політологія. Кінець ХIХ – поч. ХХ ст.: хрестоматія. – Львів, 1996. – С. 688 – 702.
Дністрянський Станіслав Северинович [Текст] // Історія в школі. – 1998. – № 5–6. – С. 54.
Дністрянський Станіслав Северинович (1870 – 1935) – вчений-правознавець європейського рівня, один з перших політологів, академік [Текст] // Бармак М. Наш край – Тернопільщина (на допомогу вчителю історії та учням) / М. Бармак, О. Бармак. – Тернопіль, 1998. – С. 153–154.
Дуда І. Вулиці змінюють імена [Текст] : (коротка біогр. довідка про С. Дністрянського) / І. Дуда // Тернопіль вечірній. – 1990. – 30 трав.
Кравченюк О. Станіслав Дністрянський [Текст] / О. Кравченюк // Ювілейна книга української гімназії у Тернополі: 1898 – 1998. – Тернопіль. Львів, 1998. – С. 659.
Курис Г. Творець Конституції [Текст] / Г. Курис // Свобода. – 1993. – 15 черв.
Кучер Р. В. Наукове Товариство імені Т. Шевченка / Р. Кучер. – Київ: Наук. думка, 1992. – С. 32, 34, 79.
Кушнерик О. Дністрянський повертається [Текст] / О. Кушнерик // Свобода. – 1999. – 16 лист.
Медведик П. Станіслав Дністрянський [Текст] / П. Медведик // Вільне життя. – 1991. – 7 берез.
Мороз В. Написав Конституцію ЗУНР [Текст] : [С. Дністрянський] / В. Мороз // RIA +. – 2014. – 3 верес. – С. 19.
Національні традиції українського народу і концепція національної держави: [Текст] : (засновником національно-державного напряму в укр. політ. науці в еміграції був С. Дністрянський) // Потульницький В. Історія української політології / В. Потульницький. – Київ, 1992. – С. 170−180, 203–215.
Особові фонди в архіві [Текст] : (архівні матеріали про вченого) // Русалка Дністрова. – 1999. – № 23–24. – С. 18.
Печінка Г. Дністрянський відомий і невідомий [Текст] / Г. Печінка // Свобода. – 1996. – 1 жовт.
Посол у Відні [Текст] // Укр. історичний календар’95. – Київ, 1994. – С. 179–180.
Савків Л. “Сирота зрозумів сироту, та й полюбилися“ [Текст] : (С. Дністрянський та С. Рудницька) / Л. Савків // Свобода. – 2001. – 21 лип.
Ситник А. Життя з мрією про новітню правову державу [Текст] / А. Ситник // Закон і бізнес. – 2000. – № 46. – С. 29.
Станіслав Дністрянський [Текст] // Левицький К. Українські політики Галичини / К. Левицький. – Тернопіль, 1996. – С. 141–143.
Сулима О. Академік Станіслав Дністрянський [Текст] / О. Сулима // Тернопіль вечірній. – 2000. – 22 лист. – С. 4.
Український вчений-правник Станіслав Дністрянський (1870 – 1935) [Текст] : бібліогр. покажч. / Держ. архів Терноп. обл. ; уклад. О. Сулима. – Тернопіль : [б. в.], 2015. – 75 с. : іл.
Усенко І. Наукова спадщина академіка Станіслава Дністрянського / І. Усенко, В. Возьний // Тернопілля’96: регіон. річник. – Тернопіль, 1996. – С. 340–343.
***
Дністрянський С. [Текст] // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – Київ, 1996. – С. 839–840.
Дністрянський Станіслав (1870 – 1935), визначний правник, родом з Тернопілля [Текст] // Енциклопедія українознавства: словникова частина. – Львів, 1993. – Т. 2. – С. 551.
Дністрянський Станіслав – вчений-правознавець, редактор, публіцист, політ. діяч [Текст] // «Журавлина» книга: тернопільська західна діаспора: словник імен. / упоряд.- ред. Б. Мельничук, Х. Мельничук. – Тернопіль, 1998. – Ч. 1. – С. 186–188.