Український письменник Лев Лотоцький народився 1 січня 1850 р. в с. Тростянець, нині – Бережанського району, в багатодітній родині священика.
Левко з дитинства полюбив українську пісню та рідне слово. Згодом він здобув освіту в Бережанах, попередньо в “німецькій” школі, а пізніше в “латинській” гімназії. Ще в гімназистські роки хлопчина жваво захоплювався творами видатних німецьких і польських письменників, читав І. Котляревського та Т. Шевченка. Часто перечитував в оригіналі Й. В. Гете, Ф. Шіллера, Г. Гейне, А. Міцкевича, Я. Кохановського, Ю. Словацького. Захоплювався творами модного тоді Олександра Дюма у німецьких перекладах.
Після закінчення гімназії хлопець залишився на деякий час на батьківському господарстві. Тоді він і дебютував у красному письменстві.
20-річним юнаком Левко пішов служити в австрійську армію. Його військова служба проходила у Відні. Тут він поглиблював свої знання з німецької мови, читав австрійську періодичну пресу, книги австрійських класиків, продовжував писати літературні твори українською та німецькою мовами. Твори, які писав німецькою, друкував у віденських тижневиках під літературним псевдонімом Лео Буш. Вони досі чекають свого перекладача, щоб в українському словесному одязі дійти до сучасного читача.
Після закінчення служби у 1873 р. отримав тимчасову посаду вчителя у с. Вільхівець поблизу Бережан. У 1880 р. Л. Лотоцький перейшов на вчительську роботу в с. Ценів, що тоді належало до Бережанського повіту (тепер – Козівського району). Вчительська робота у Ценові забирала в нього дуже багато часу, бо у класах було чимало дітей. А молодий вчитель хотів навчити їх читати й писати українською мовою. Крім цього, треба було навчити дітей рахунків, польської та німецької мов. Лише вечори залишалися на літературну працю. Новели та поезії найбільше припадали до душі Л. Лотоцькому, хоча він не поспішав з друком, часто удосконалював і доповнював їх.
Старанний педагог, якого у Ценові називали професором, завжди знаходив стежинки до сердець місцевих селян та їх дітей. І вони дуже любили свого невтомного вчителя за його вимогливість, тактовність і ввічливість.
У 1888 р. Лев перейшов на вчительську роботу в материнське село Тростянець, де його рідний брат Анастазій Лотоцький був після смерті батька священиком. Через два роки Л. Лотоцький повернувся на вчительську роботу в с. Ценів, бо любив і його, і доброзичливих та побожних людей. Тут працював ще три роки роки на вчительській посаді – з 1890 до 1893 р. Отож, усього прожив у Ценові 11 років.
У 1893 р. перейшов учителювати знову в Тростянець, де працював аж до 1904 р. Відразу ж переїхав до Львова, але прожити тут на мізерну пенсію не зміг. Довелося повернутися на Бережанщину – вчителем у Малі Шумляни.
Лише на схилі 90-х років ХІХ століття за настійними порадами своїх друзів Л. Лотоцький надіслав кілька рукописів для публікації. Вони невдовзі були надруковані. Це вельми захопило автора. Після цього Л. Лотоцький часто друкувався у таких часописах, як “Діло”, “Неділя”, “Літературно-науковий вістник”, “Світ”, “Молодіж”, “Свобода” і в інших. До речі, у львівській газеті “Свобода” вперше надрукований вірш Л. Лотоцького “Цвітка на могилу Маркіяна Шашкевича” (№ 52 за 1911 р.).
Серед інших його поезій – “В мене в хаті дуже бідно”, “Шевченко” (обидві – 1910), поема “Смерть Довбуша” (1921), яка побачила світ окремим виданням.
Лев Лотоцький також писав оповідання із селянського життя: “Сила помсти” (1901), “Прокіп Чінчик” (1904), “На роботу” (1908), “Червоні яблучка” (1911) та ін. Вони вийшли окремими виданнями під назвами “Горицвіт” (1911) і “Сила молитви” (третє видання – 1932). Крім того, письменник – автор комедій “Заверуха”, “Два будинки – й одна хвіртка” (обидві – 1904), “Людські язики” (1923), “Закукурічені тітки” (1926). Дві його одноактні п’єси були нагороджені на конкурсі товариства імені І. Котляревського. Варто згадати і те, що з-під пера Л. Лотоцького вийшли статті “Причинок до історії перекладів українських народних пісень” (1912), “Ювілейні згадки про театр” (1914) та ін.
Та все ж домінуючим жанром його творчості була новела. Ім’я Л. Лотоцького знаходимо в літературних антологіях, які вийшли на початку двадцятого століття. Зокрема, в антології “Для всіх” є оповідання Л. Лотоцького “Шевченко…”. Цю збірку уклав і видав Володимир Супранівський у Золочеві 1910 р. Сюди входять твори великих майстрів слова П. Куліша, О. Кониського, І. Франка, Ю. Федьковича, М. Старицького, А. Кримського, Лесі Українки, В. Самійленка, наших земляків-поетів – Б. Лепкого, С. Яричевського, Ф. Коковського, О. Левицького.
Лев Лотоцький повернувся до Львова у 1917 р. Тут продовжував займатися літературною працею. Але його завжди тягнуло до сільського життя. І вже на схилі віку Л. Лотоцький повернувся у рідне село Тростянець, де й помер 21 жовтня 1926 р. Похований на місцевому цвинтарі. На смерть Л. Лотоцького відгукнулися великими некрологами газета “Діло” та “Календар “Просвіти” на 1928 рік”.
ЛІТЕРАТУРА:
ТВОРИ
Лотоцький Л. 3 пісень смутку. Цвітка на могилу Маркіяна Шашкевича [Текст] : вірші / Л. Лотоцький // Тернопіль: Тернопільщина літературна. – Тернопіль, 1992. – Вип. 2. – Ч. І. – С. 29.
ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
Лев Лотоцький. Український письменник і педагог [Текст] // Хома В. Літературно-мистецька Козівщина / В. Хома. – Тернопіль, 2003. – С. 18–19.
Лотоцький Лев Антонович (01.01.1850–21.10.1926) – поет, прозаїк-новеліст, драматург [Текст] // Мельничук Б. І. Іван Франко і Тернопільщина / Б. І. Мельничук, В. Б. Уніят. – Тернопіль, 2011. – С. 254–255.
Мельничук Б. Лев Лотоцький [Текст] // Тернопіль: Тернопільщина літературна. – Тернопіль, 1991. – Дод. 4. Вип. 2. – Ч. І. – С. 29.
Мельничук Б. Просвітитель з Бережанщини [Текст] / Б. Мельничук // Селянська доля. – 1991. – 26 січ.
Хома В. Довга дорога до читача [Текст] : про Л. А. Лотоцького / В. Хома // Вільне життя. – 1991. – 21 лют.
Хома В. Наш краянин Лев Лотоцький [Текст] : (про укр. письменника і педагога) / В. Хома // Вільне життя. – 2000. – 29 лют.
Лотоцький Лев (1850 – 1926) – педагог і письменник родом з Бережанщини [Текст] // Енциклопедія народознавства: Словникова частина. – К.,1996. – Т. 4. – С. 1379.
***
Головин Б. Лотоцький Лев Антонович (01.01.1850–21.10.1926) – поет, прозаїк-новеліст, драматург [Текст] / Б. Головин, П. Медведик, Б. Пиндус // ТЕС. – Тернопіль, 2005. – Т. 2. К–О. – С. 396.
Лотоцький Лев (псевд. – Лео Буш; 1. 01. 1850–21. 10. 1926) [Текст] // Панчук І. Тернопільщина в іменах: довід./ І. Панчук. – Тернопіль, 2006. – С. 102.