Я, Старух Павло Володимирович, народився 11 липня 1996 року в м. Кременець Тернопільської області. З вересня 2002 року до липня 2011 навчався у Кременцькій ЗОШ I – III ступенів №1, де одержав свідоцтво про неповну середню освіту.
Будучи учнем, відвідував гурток образотворчого мистецтва в РЦДТ.
У 2011 році вступив до Кременецького педагогічного коледжу на базі Кременецької обласної гуманітарно–педагогічної академії імені Тараса Шевченка на факультет образотворчого мистецтва. Був учасником студентського гурту «Натхнення». Навчальний заклад закінчив з відзнакою у 2015 році.
Основне захоплення – поезія, люблю все творче, брав участь в багатьох масових заходах, які відбувались в навчальному закладі, намагаюся максимально проявити свій потенціал та творчо розвиватися. Часто публікую свою поезію в соціальних мережах.
З Україною в серці навіки
З Україною в серці навіки
Бо безмежна до неї любов,
Як нестримні, розбурхані ріки –
В них я бажану радість знайшов.
У колоссі, що вітер гойдає,
Он у небі кружляє лелека,
А цвіркун десь у травах стрибає –
Його чути ще навіть здалека.
А калина напившись доволі
Дощових, прохолодних краплин
Розсипала на землю поволі –
Пишні грона терпких намистин.
Найвродливіші все ж українки,
Їх потрібно весь час цілувати,
Не знайдете у світі ще жінки,
Щоб доводилось так працювати.
Моя рідна, квітуча, єдина,
Я не зраджу тебе, не зречусь,
Я за тебе, моя Батьківщино –
Завжди в храмі Господнім молюсь!
А ти така…
А ти така, як білий сніг –
Холодна зовсім і байдужа.
Робив для тебе все, що міг
І мчав назустріч по калюжах.
Ти не розтанеш з дотиком тепла,
В тобі є міць твердої криги,
Можливо ти б відповіла,
Створила б ще хоч раз інтригу?
Я не боюся сильних хуртовин
Та не ховаюся від заметілі,
Поговори зі мною декілька хвилин
–
І ти сама все зрозумієш.
Такий прозорий і підступний лід,
–
Його остерігалась, щоб не впасти,
Тримала мою руку і наступний хід,
Нас двох наближував до щастя.
Нехай про мене згадка з висоти
–
Впаде тобі сніжинкою на вії,
Якщо ти будеш біля мене йти,
Раптом на серці, в тебе потепліє…
З любов’ю до рідного міста…
Хай заздрить Львів твоїй вечірній тиші,
А Київ просто й тихо помовчить,
В думках тебе ніколи не залишу
І не забуду ні на мить:
Твій вічний подих крізь шпарину часу,
Вузенькі вулиці й крамниці,
Ти бережеш немов прикрасу
Проміння сонця на дзвіницях.
Серед гір зазвичай прохолода,
Б’ють джерела з підземних глибин,
Ти привітний в журливу негоду
–
Місто храмів й зелених вершин,
І будинків старих, мальовничих,
З парком де розквітають каштани,
Ти у гості запрошуєш, кличеш,
На світанку визираєш з туману.
Мій любий Кременець, поважний друже,
Ти вартий тисяч отаких рядків,
Бо не залишиться ніхто байдужим
До тебе протягом віків!
Вір мені
Нам розставлені точки сходження
На важливому двом маршруті,
Там на небі, давно «погоджено»,
Що ми разом повинні бути.
В нас співпав гороскоп сумісності,
Ми тоді запитали в зірок:
Нам чекати в стосунках міцності
Й будувати кохання місток?
Жодна відстань – не має значення
Та хіба ж вона є причиною?
На коротких, швидких побаченнях
–
Все здається мені хвилиною.
Губить відносини зверхність з оманою
І недовіра зі сміхом нещирим.
Тільки відвертим я буду з коханою,
Ніжним, турботливим, милим.
Будеш для мене безцінним ти золотом,
Світлом яскравим над прірвою,
Вічним теплом у лютневому холоді,
Тільки ти вір мені, вір мені…
Пам’яті дідуся…
Зітхнули яблуні і ніби плакав сад,
Дерева сірі – в смутку і тривозі,
Ти не повернешся дідусю вже назад,
А йтимеш довго по своїй дорозі.
Ще білим цвітом кожної весни,
Тебе гілки згадають і з привітом,
Так низько схиляться вони,
Хоч ти є там, де вічне літо.
Не заростуть, не зникнуть ті стежки,
Якими ти водив мене за руку,
Та пам’ятаю досі я роки,
Як забігав до тебе, без вагань і стуку.
І затишні, зимові вечори,
Твої історії про радість і про лихо,
Тебе просив: «Ти тільки говори,
Бо не люблю, коли в будинку тихо».
Старий, захриплий радіоприймач
Тобі постійно сповіщав новини,
Я інколи не слухався, пробач,
За вчинки й витівки дитини.
* * *
Старух П. Для тих, хто чекає… [Текст]: поезії / П. Старух // Діалог. – 2015. – 23 січня.
Старух П. Донбас оповитий війною [Текст]: поезії / П. Старух // Діалог. – 2014. – 19 вересня.
Старух П. Україна в огні [Текст]: Усім загиблим за Україну присвячено… / П. Старух // Діалог. – 2014. – 28 лютого.